«Нас там охороняли якути». Звільнений з тюрми ДНР боєць «Азова» розповів про катування у полоні в московських загарбників


У «в’язницях» маріонеткових ДНР та ЛНР, створених Росією, українських військовополонених жорстоко катують. Про це в інтерв’ю ВВС-Україна розповів Євген Чуднєцов, який пробув у полоні майже три роки. У тому числі — знаходився під охороною військових РФ. 

Євген Чуднєцов родом з Макіївки. Як почалася війна з Росією, пішов воювати у батальйон "Азов». Потрапив у полон, був «засуджений» до 30 років колонії суворого режиму та провів майже три роки у в’язницях, де зазнав страшних катувань і тортур.

BBC Україна: Як потрапили в полон?
Євген Чуднєцов: Під час Широкинської операції, 14 лютого 2015 року, танк підбив наш БТР. Нас розкидало й розділило. Я відходив і вилетів прямо на сепаратистів...
Ми одне в одного трохи постріляли, мені прилетів ВОГ (граната для підствольного гранатомета. - Ред.). Я впав. Коли почав підніматися, вони вже оточили.

ВВС Україна: Як вважаєте, завдяки чому вдалося вижити?
Є.Ч.: Завдяки татуюванню. Вирішили, що їм трапився колоритний персонаж.
Вони шукали шеврон, смикнули - а в мене тризуб, "чорне сонце" на плечі.

Вони схопилися за голову - ми тобі зараз це з рукою відріжемо. Потім один по рації повідомив: взяли всього зататуйовного "азовця". Ті кажуть: везіть у Донецьк.
Спочатку, на емоціях, і ножем штрикали, і казали, що розстріляють. Потім заспокоїлись.
Відвезли в Саханку, потім в Донецьк, де були "геніальні" інтерв'ю.

(У лютому 2015 р. підконтрольні сепаратистам медіа та кілька російських каналів опублікували сюжети, у яких Євген Чуднєцов розповідає, що "добровільно здався бійцям ополчення", а у розмові з "міністром оборони ДНР" Володимиром Кононовим заявив, що відмовляється від можливого обміну полоненими через незгоду з діями сил АТО. На тих кадрах видно синці на обличчі чоловіка та вибиті зуби. - ВВС Україна.)


Мене непогано "підготували" до них, щоб я говорив те, що треба. Причини для цього у мене були - сказали: "Зараз твою матір сюди по шматках привеземо, нічого особистого, у тебе своя робота, у нас - своя".

Була обов'язкова умова - сказати фразу, що я відмовляюся від обміну, хочу залишитися у "ДНР"...

Там видно, що у мене недавно були вибиті зуби. Але справа не у тому, що били. Є ж інші важелі впливу, від яких неможливо відмовитися. У кожного вони свої - у когось родичі, у когось ще якісь.

Потім до квітня був у колишній будівлі СБУ Донецької області. Там сиділи всі військовополонені, "кіборги" з аеропорту, хлопці з Дебальцевого, і хтось ще з Іловайська (бої за Іловайськ тривали у серпні 2014 року. - Ред.).

ВВС Україна: Якими були умови у полоні?
Є.Ч.: У мене були набагато кращі умови, ніж у декого, адже мене рано "засвітили" по телевізору. Тому я не буду накручувати, ніби я такий страждалець.
Дійсно, були різні випадки - побої, вухо розбили, ребра поламали. Але я їх за дрібниці вважаю. Це захисна реакція психіки - погане кудись йде...
Пізніше умови були більш-менш нормальні. Побоїв як таких не було - могли кулаком в ребра стукнути, і все.

Взагалі, ті, хто були на передку, набагато адекватніші. Якщо йому щось не подобається, то він тебе просто застрелить, але бити навряд чи буде. А б'ють тилові, які ніде ніколи не були.
Було якось замкнулися п'яні і кажуть: іди сюди, хочу з тобою поговорити... Він курить і об голову сигарету загасив. Я розумів, що можу психонути - там на столі ніж лежав. Але постраждали тоді б усі.

Ще нас вивозили на роботи, там різне бувало, хлопці розважалися. В аеропорті ми діставали наших "двохсотих" з-під завалів, здається, 12 людей.
Ще їздив в околиці Дебальцевого. Нас там охороняли якути…

ВВС Україна: Вони самі казали, що з Якутії?
Є.Ч.: Звичайно. Розговорилися з ними. Спитали, звідки - кажуть з Якутії. Відслужили "срочку" (строкову службу в армії. - Ред.), зараз служать по контракту.

Я не знаю, яким чином вони сюди заїхали - через ЧВК ("приватні військові компанії". - Ред.), чи ще якось. Їхні військові квитки я не бачив. Але казали, що їм видали "днрівські" квитки...

ВВС Україна: Як вам вибили зуби?
Є.Ч.: Це було пласкогубцями. Їх не висмикували по одному, а нанесли удар пласкогубями - зуби вилетіли…
Потім зайшов інший тип і каже їм: ви що творите, нам сказали його цілим привезти. І на цьому все.



ВВС Україна: Були й інші катування?
Є.Ч.: Так, є "тапік", "дельфін". Це практикується, в основному, в "МГБ" (так зване "Міністерство держбезпеки ДНР". - Ред.).
"Тапік" - це польовий телефонний апарат (радянська модель ТА-57. - Ред.), коробка зі звичайною телефонною трубкою всередині й коліщатком збоку для подачі струму.
Беруться з нього два проводи й накидуються на пальці, на ноги, куди завгодно - в особливо збочених випадках можуть на статеві органи повісити, на вуха.
Починають крутити - і тебе б'є током. Це не той струм, як у розетці, вольт не так багато, але сила струму висока.
Коли тебе електрошокером б'ють, то це так, дурниця. А "тапік" - зовсім по-іншому. Я і те, й інше на собі відчув, "тапік" не хотів би ще раз пройти.

А "дельфін" - через нього не проходив, розповідали - кладуть ганчірку на обличчя й починають водою поливати. Ти поступово починаєш захлинатися. Ти не помираєш, але є ілюзія, що ти тонеш. При цьому прив'язаний за руки, за ноги...

ВВС Україна: Чи багато проукраїнських полонених, про яких не знає українська влада?
Є.Ч.: Про них знають і їхньої передачі будуть вимагати. Але інша сторона каже: в нас їх немає. Так само, як кажуть про російські війська.
І в 2014-2015 роках дійсно багато зникло безвісти, адже творилося незрозуміло що.
Мені розповідала одна людина, яка роззброювала казаків, що у них на базі в колекторі виявили більше двадцяти тіл. Когось забили, когось розстріляли.

ЧИТАТИ ПОВНИЙ ТЕКСТ НА САЙТІ ВВС УКРАЇНА