«Вони вирішили, що право мають топтатися по трагедії моєї сім’ї»: як регіонали на чолі з Бойком гидко пропіарилися на оборонцях Києва


Колишні регіонали, які нині об’єдналися у партії «Опозиційний блок», 8 травня 2017 року провели гучну піар-акцію з перепоховання останків 110 воїнів, які загинули у 1941 році у боях під час оборони Києва.

Та було щось, що не потрапило під приціли телекамер.

Уся піар-акція екс-регіоналів будувалася на цинічному ігноруванні прав нащадків загиблих бійців: їм просто без пояснень не віддали  останки для поховання на Батьківщині, поряд з рідними.

А у день поховання - відтіснили їх від могили, не дозволивши попрощатися з останками героїчних дідів, та навіть не дали кинути жменьку землі на могилу.

Своїм горем та обуренням поділилася з читачами Фейсбуку Olesya Mel. Подаємо її текст без скорочень і редагування:
 Вчора, 8 травня, в с. Гатному, відбулося перепоховання останків 110 воїнів, які загинули обороняючи Київ. З них 18: впізнанно, в тому числі і мій прадід, житель села Юрівка Безпалий Кирило Свиридович, який був призваний 41-го і того ж року зник безвісти.

Знайшли. Під Березанню. Пошукова група "Київ-Дніпро". Подяка тим, з них, для кого головне: знайти, та передати останки рідним без політики, маніпуляцій на людських долях.

Те, що поховання , яке знаходиться в с. Гатному патронується багато років панами з бувшої ПР, а тепер "опозиційного блоку", в обличчі нардепа Бойка, було відомо. Ніколи не гадала, що прийдеться з ними перетнутися в такому болючому для мене особисто питанні.

Коли було знайдено останки прадіда, по капсулі швидко вийшли на його рідних, доньок молодшої його дочки (я гілка від старшої). Про те, де його прах повинен знайти спочинок, питання не стояло, звичайно, в рідному селі, де лежать його дружина, обидві дочки та два онуки (один з них мій тато). Але у команди патріота бойка, є своя думка про це.

Коли моя тітка виявила бажання щодо поховання в Юрівці, то його представники почали розповідати, що це буде майже неможливо, і "бандерівці" будуть чинити опір. Вона, не порадившись більше ні з ким із рідні, підписує згоду на перепоховання діда не в рідному селі, а в селі, що знаходиться в пару десятків км. від нього.

Тобто, пролежавши 76 років на віддалі від рідної домівки, він не зміг навіть після цього, по-людськи повернутися до своїх.

І, яким же брудним способом це було зроблено. Я, дізнавшись про це лише 5 травня, написала їм лист, що не згодна з підзахороненням в Гатному, але, звичайно, що це вже ніого не цікавило. Є їхній сценарій, а родичі: масовка.
Настало 8 травня, коли о 10-тій годині повинне відбутися перепоховання нашого близького з іншими знайденими солдатами та офіцерами.

До початку "церемонії" (пишу в лапках, бо відчуття того, що похорон нашого діда, прадіда та пра-прадіда перетвориться на гарцювання чужого непотрібу у вигляді представників партії злочинців поряд з останками рідної людини не покидало). На підході до меморіалу вже стояла уйма автобусів, на яких було завезено масовку.

По периметру місця поховання нас уже гостинно зустрічала особиста охорона нардепа юри бойка (здивувало, що не було металошукачів) з таким розмахом. масовка вже як пасочки повсідалися на на лави, чекаючи бойових ста грам та солдатської каші. В першому ряду сиділи представники родин (їх було не багато) ідентифікованих бійців парудесятків ветеранів ВВВ та учасники послідуючих воєнних конфліктів "мирної" країни, виблискуючими нагородами та іншими медальками. Гарний фон для фото пану Бойку був забезпечений. (Правда, родичів там не видно, та й для чого вони?) Ціль-то в нас: на фоні гробів розповісти про теперішню владу, що хоче переписати "нашу історію" (тобто, історію, пана Бойка, як розумію).

Бо я, особисто, як одна з чотирьох присутніх там правнуків, трьох пра-правнуків та двох онучок, достатньо знаю історію та наслідки війни, які ще до сих пір катком проходять по багатьох долях наших людей. Але ж шановному опозиціонеру ніяк не давала права над прахом МОГО діда піаритись на київській землі, ради миру на якій, він загинув.

Я не давала йому права загородити останки мого діда та ще 109 воїнів забором, охоронцями в тактичних окулярах, та "волонтерами", які всі були "на вушному": ходили, слухали, направляли негласних посіпак туди, де чули неугодне. Як розумію, "младоє поколєніє" недобитих регіоналів. Ми могли тільки дивитись на відстані трьох метрів на нашого діда,

Дико те, що близьким так і не дозволили підійти до своїх... охорона не дозволяла. Взагалі, зрозуміло одне: пан бойко так боявся людей, що набрав "помічників" стільки, що Порошенку і на інавгурації не снилось.

Уявіть: для нас перший і останні шанс побути з ними, це наше горе. А для них: запланована програма на чужих кістках. Нагло, безцеремонно. Ми були чужими на цьому "святі зі слізьми на очах", а вони: ні!

Явився бойко (з запізненням), а що: він же головний там. "Почесний член". Пішло ручкатися з першим рядом (ветерани, рідні), почулися аплодисменти.

В мого чоловіка вирвалося: "кому ви аплодуєте?"... "Волонтершу" як вітром здуло, що поряд стояла, зате до кінця цього мордору нас "охороняли" три підкачаних пацанчика в тактичних окулярах та з спецсумками для носіння зброї. Заслужили потомки солдата.

Короткий (слава Богу) мітинг, вручення особистих речей рідним... Словесний п..ос бойка та обласного представника його партії (порадувало: тут люди практично взагалі не хлопали)... Виступ ветерана ВВВ і його автоматичне: "Слава Україні". Це все під оцепленням.

Далі... Далі, так і не допустивши рідних до останків, їх почали зносити то могили. Було боляче. Мені: вдвоє. Бо я, була найстарша з гілки старшої доньки прадіда. Внук не дожив. Всі домовини знесено. Що по-християнські положено? Правильно. РІДНІ кидають тричі землю.

Що було? На мого прадіда першим сипали грудки ті, кого би я на гарматний постріл не підпустила би. Але вони вирішили, що право мають топтатися по трагедії моєї сім"ї та інших. Все. для картинки вони все зробили. Тепер можна дозволити масовці з раніш виданними гвоздичками забор відчинити. Масовка, на рівні з рідними. А що? Яка для бойко різниця? Яка різниця, між, наприклад, боровом, років так, під шістдесят в кАзацькій формі з одинокою шаровою гвоздІчкою та 10-річним хлопчаком: пра-правнуком загиблого воїна? Хай товчуться там: і ліві ротазєї і рідні. Головне, щоб на сайті опоблоку все було задукоментовано.

Більш гидкого відчуття я давно не відчувала... А далі була пропозиція "пом"янути"... Меморіал за пару хвилин опустів. стограмм: святе. І неважливо, з чиїх рук.

Землю з капсули, ми, звичайно, підхоронимо до баби Килини: вдови діда Кирила. Він так і не повернувся додому. Завдяки таким "патріотам", як вищеупом"януті.

Вони навіть кістки, які належать не їм, умудряються привласнити.

Пройшло 72 роки з дня закінчення війни. Всі ці роки, ті, хто живими повернулися з війни до своїх домівок та своїх сімей, так чи інакше, були не забуті колишньою радянською державою, не завжди в достатній мірі, але все ж...

Сім"ї ж воїнів, зниклих безвісти були незаслужено задвинуті в тінь. Вдови ростили "безбатченків", дітям не вистачало батьківської уваги та любові... Тягнули цей тягар невизначенності все своє подальше життя. З тим і пішли на той світ. Надіюсь, їх душі там, нарешті, зустрінуться
.